51-річна Олена Іващенко волонтерить у Туреччині та перевозить допомогу на фронт
Олена об’їздила сотні кілометрів на Донеччині. Привозила військовим тепловізори, дрони, ліки, переганяла автомобіль, та безліч інших необхідних речей. Вона є активною волонтеркою в Українському товаристві взаємодопомоги у Стамбулі.
«Я родом із Одещини, але живу в Стамбулі більше 20 років, приїхала сюди на роботу. Спершу була домогосподаркою, -- розповідає BUTY UA про себе Олена Іващенко. Потрапила працювати у одну родину і доглядала 10-річного хлопчика. Він допоміг мені вивчити мову, постійно виправляв і підказував як правильно. Уже за рік я вільно розмовляла турецькою. Коли спілкуюся місцеві дивуються, що я українка».
Олена згодом влаштувалась у магазин тканин. Зуміла придбати невеличку квартиру у Стамбулі. Коли ж почалась повномасштабна війна, відразу стала просити колег по роботі допомогти українцям та прихистила у себе переселенку із Донеччини. Олена була активною учасниценю мітингів у Стамбулі проти війни. Вона була рупором через який турки дізнавались більше деталей про злочиини росіян.
« Саме тоді я познайомилась із українським товариством взаємодопомоги у Стамбулі. ЇЇ заснували українці, які за власні кошти її підтримують. При товаристві діє українська школа. Ми отримали у консульства дозвіл на проведення мітингу на площі Одакуле. Наші акції тривали до початку війни в Палестині. Народ Туреччини нас підтримує. Був випадок, коли під час протесту, росіянин вигукнув із вікна готелю «Слава Росії». Ми поскаржились у поліцію. Вони швидко відреагували й попередили, що за подібні висловлювання депортують. Також, була неприємна ситуація у стамбульському метро. Я їхала допомогти українській рок-групі яка проводила в Стамбулі благодійний концерт. Раптом бачу у метро сидить дівчина у спортивному костюмі, на ній російський шеврон. Я не стрималась. Кажу, знімай його. Вона натомість дивиться на мене і сміється. Я зчинила галас. Я хочу щоб у Туреччині фашисти та терористи ходили із опущеними очима вниз і соромились говорити, що вони із Росії. Я змусила її зняти шеврон. Біля мене зібралось турецькі громадяни, стали мене обіймати, хтось руку потиснув, хтось просто казав «Ми з вами! Я заплакала», - - ділиться Олена.
Жінка минулого року декілька разів їздила з волонтерськими поїздками на Донеччину та в Херсон. Завантажувала автомобіль всім необхідним. Згадує, що навіть звичайні смаколики дуже втішають наших захисників, а деколи навіть допомагають вижити.
«Був випадок, коли троє військових потрапили під обстріл і деякий час не могли вийти, пили воду з калюж, а у одного було два льодяника, які поділили на трьох, отак і протримались. Дуже важко дізнаватись про втрати. В квітні в один день загинуло двоє братів із 126 окремої бригади ТрO -- Валентин та Андрій. Я привозила їм допомогу, ми гарно спілкувались. Валентин був тренером паралімпійської команди. Хлопці нам подарували прапор перший його підписав Валентин ми його повернули його дружині з сином», - додає пані Олена.
Жінка зазначає, що зараз досить важко стало збирати допомогу в Туреччині, Інфляція змушує багатьох закривати власний бізнес. Три роки тому один доллар в Туреччині становив 12 лір, то нині 35 лір. Волонтери проводять у Стамбулі благодійні ярмарки, а також шукають спонсорську підтримку серед благодійних фондів.
«До нас на благодійні ярмарки завжди приходить один чоловік із сином. В нього була дружина українка. Вона померла при пологах. Батько привіз сина в Стамбул і виховує його самотужки. Він приходить завжди і на всі українські ярмарки та заходи. Придбав синові вишиванку і хоче аби хлопчик виріс знаючи своє коріння, традиції та мову. Тому завдяки таким людям нам вдається зібрати донати на підтримку ЗСУ», -- зазначає Олена Іващенко.
Леся РОДІНА фото, Олени Іващенко
