Обоє без кінцівок, але щасливі та закохані:  у Вінниці побралась жінка реабілітолог та ветеран

Марія  та Євген зустріли один одного в ортопедичному сервісному центрі   Євген втратив кінцівку під час штурму в Луганській області. У бійця був довгий шлях протезування.  Допомогла та підтримувала ветерана його реабілітолог, а нині - законна дружина. Своєю історію подружжя розповіло кореспондентці  «Вінницяinfo».
 

З народження 24-річна мешканка Козятинщини вчилась жити без однієї руки. Марія Шпаткіська каже, ще тоді в суспільстві не було інклюзії, не було роз’яснень як відноситись до людини з інвалідністю. Вона боляче та гостро відчувала на собі дивакуваті погляди з боку навколишніх.

«Ще з 2012 року  я була їх пацієнткою Ортопедичного сервісного центру.  В мене вроджена відсутність лівої кінцівки й не має лівої долоні. Я носила косметичний протез, а потім коли поїхала на чемпіонат Європи, де змагались люди з інвалідністю, відмовилась. Я почала сприймати себе такою як є. І разом професійно займаюсь легкою атлетикою: метанням списа, штовханням ядра. Не жаліла себе. Я отримала  у нашому педагогічному університеті спеціальність  фізичного терапевта та ерготерапевта. Коли почалось повномасштабне вторгнення росіян, мене запросили на роботу в ортопедичний центр»,  - розповідає Марія.

Зі своїм  обранцем Марія познайомилась на одному із заходів, які влаштував ортопедичний центр.  Тут для воїнів час від часу організовують відпочинок на природі, в басейні,  риболовлі, в більярд клубі.
«Пригадую, я поїхала із військовим пограти у більярд. Точніше, супроводжувала як реабілітолог.  Євген ще тоді лежав ще в науково-дослідному інституті реабілітації осіб з інвалідністю. Там він познайомився  з нашим пацієнтом, теж ветераном.  Вони здружились. І той взяв Євгена з собою пограти у більярд. Так ми познайомились.  Довго спілкувались про все. Він мені відразу сподобався.  А потім Євген сказав, що має намір протезуватись у Києві. Я трішки засмутилась, хотіла далі продовжити спілкування», - ділиться Марія.
Далі в стосунках закоханих була тиша, але не надовго. Марія, втративши уже всі надії, раптом побачила Євгена на подвір’ї ортопедичного центру.  Здивована, але щаслива дівчина відразу запропонувала бійцю стати його реабілітологом.

«Євген отримав поранення під час штурму  в Луганській області, це був лютий місяць. Він сам наклав собі турнікет, довго лежав на позиції, ворожі дрони постійно звисали  над головою. Довелося довго чекати на евакуацію.  Вже тоді він розумів, що кінцівку не врятують. Місяць Євген був місяць на реабілітації у нас. Він передумав їхати у Київ, адже там не було денного стаціонару, потрібно було винаймати квартиру.  Ми постійно були разом,  стосунки дуже швидко розвивалися. У квітні цього року він зробив пропозицію, а третього травня – ми розписались»,- повідала Марія.
Закохані вирішили не влаштовувати весілля, лише розписались. Сюрпризом,  їх урочисто привітали колеги та воїни в ортопедичному центрі. Марія каже, її захопила наполегливість Євгена, його доброта та щирість. А вона  - причарувала військового  своєю життєрадісною енергією, та впевненістю.

«Були такі моменти, коли ми виходили разом на прогулянку і Євген помічав велику увагу, дивні погляди. Я без руки, він без ноги.  Ось така нетипова пара. Я  навчилась не помічати сторонніх, а в нього це -  свіжа рана. Дивлячись на мене, Євген захоплювався, що я не звертаю на це увагу, не сприймаю близько до серця, усміхаюсь. Він відчув спорідненість і водночас зрозумів, що я навчилась не зациклюватись на проблемах, обмеженості, а живу як усі», - мовить Марія.